Зразкова система

    Система була одна на всіх і славилася надзвичайною стійкістю, а епістолярний жанр знаходився на піці свого розквіту. Багато тисяч простих користувачів Системи писали листи в Службу Технічної Підтримки, що ховається під скромною абревіатурою НКВД, про наявні збійні кластери, до яких негайно застосовувалася утиліта низькорівневого форматування з назвою «Десять років без права листування» а Головний Сисадмін всія Русі aka Л. П. Берія справу свою знав на «п'ятірку».

   Також, окрім єдиної Системи, одним на всіх був і Образ, що поглядав з кожного плаката на користувачів, «совгражданамі», що іменувалися . Образ товариша Коби з лукавою усмішкою в пухнастих вусах являв собою якщо не оплот Системи, то, як мінімум, гарантію, що при будь-яких катаклізмах вона відродиться з небуття на радість юзерам-совгражданам.

   Але щось у комуністів не склеїлося, і Система з тріском звалилася, приказавши всім довго жити в ринковому суспільстві. Ймовірно, Образ був не той, що потрібний для відновлення Системи.
Зате зараз все по-іншому: величезна кількість систем, бэд-блоки плодяться в геометричній прогресії, але жанр листа, на жаль, помер як такий. Який лист не візьми суцільний сигнал SOS: мовляв, звалилася система, загнулася, хвороблива на корені. Цікаво, що було б з вами, ляпни ви щось подібне п'ятдесят п'ять років тому?

   На жаль, операційні системи від Microsoft мають сумну властивість вмирати в самий непідходящий момент. Як більшовикам, так і нинішнім користувачам не приходить в голову витратити сміхотворно малу кількість часу на створення системного образу, щоб у разі аварійної ситуації за декілька хвилин відновити весь системний розділ в первозданному вигляді.
Погодьтеся, для того, щоб встановити систему наново зі всіма драйверами і необхідними настройками, а також потрібними програмами і додатками, доводиться витратити часом цілий робочий день, а то і більше.
А зараз дещо фантастичне твердження: про встановлення наново операційної системи можна забути назавжди.

  Так, саме так! Якщо заздалегідь створити файл-образ того розділу, в якому живе своїм тривожним життям операційна система. А потім цей «світлий образ» зберегти в надійному місці. Як сховище дуже добре використовувати логічний диск, бажано спеціально відведений для цього завдання. І краще відформатувати цей диск в Fat32.
За великим рахунком, процедура створення образу системного розділу або диска не така вже й складна: вказуємо спеціальній програмі розділ або диск, дані якого потрібно зберегти, а також вже створений логічний диск, натискаємо кнопку, і почнеться процес створення образу. Програма запакує у файл-образ абсолютно всі дані розділу/диска, включаючи драйвери пристроїв, настройки програм, аккаунтів і завантажувальну область. У випадку, про який зайвий раз не хочеться згадувати, запускаємо ту ж програму або з іншого розділу (якщо у вас декілька операційних систем), або із спеціальної завантажувальної дискети, і повторюємо процедуру, описану вище: указуємо розділ/диск, який хочемо відновити, а як реанімаційний комплект пропонуємо програмі створений файл-образ. Можна навіть цілком відформатувати розділ і програма відновить абсолютно всі дані, включаючи область завантаження системи…

Автор: Євгеній Яворських, матеріал взято з сайта http://offline.homepc.ru/2003/82/26072/

  P.S.

 В мене на обслуговуванні дуже багато комп’ютерів , і через довгі муки я дійшов до потреби створювати файл-образ системного диску на найбільш важливих машинах. І тут мені зустрілась стаття , що мені дуже сподобалась і я переклав її для вас . Думаю вона i вас переконала.

Ну а найбільш популярні програми такого типу це: Norton Ghost і Acronis True Image .

Для докладного знайомства з прийомами роботи з ними потрібна спеціальна стаття .

Доступно про клієнт-серверну взаємодію.

Ще на сервері повинна стояти серверна операційна система. В принципі на сервері можна поставити і домашню операційну систему (напр.WindowsXP) але тоді Веб-сервер буде мати ряд обмежень. Для нас головні обмеження – це те що на Веб-сервері на основі ХР може працювати тільки один сайт, і друге важливе обмеження – це те що до такого сервера можуть одночасно підключитись не більше десяти клієнтів.
Клієнтом називають комп’ютер який хоче підключитися до сервера. Клієнт може підключатися сам до спільних папок на сервері , або за допомогою спеціальної програми – браузера (напр.InternetExplorer) підключається до сайта що розміщений на Веб-сервері.
Коли на сервері встановлена серверна операційна система (напр.WindowsServer2003) то до сервера теоретично може бути підключена будь яка кількість клієнтів і працювати будь яка кількість сайтів, а практично це залежить від апаратних можливостей комп’ютера-сервера.
Програм Веб-серверів є багато, але найбільш поширені – це Apach i IIS. Apach – це комерційний Веб-сервер, а IIS розповсюджується безплатно як додаток до операційної системи Windows.
Коли ми встановлюємо на нашому сервері IIS то на ньому вже можна розміщувати сайти. Наприклад сайт гімназії, NETШколу… Розміщення сайту на сервері називається хостингом.
Для того щоб комп’ютер в мережі знайти (незалежно – в локальній чи Інтернеті ) його потрібно якось позначити.
Способи ідентифікації комп’ютерів в мережі описані в спеціальних міжнародних угодах, які називаються Протоколами ТСР/ІР.
Згідно цим протоколам комп’ютер може бути позначений цифровим кодом виду ХХХ.ХХХ.ХХХ.ХХХ і ці адреси для локальних мереж і Інтернету різні. Наприклад адрес нашого сервера в локальній мережі 192.168.0.1 а в Інтернеті 91.124.5.55.
Це означає що коли в адресному рядку браузера ми наберемо 192.168.0.1 або 91.124.5.55 ми попадемо на сайт що стоїть по замовчуванню на нашому сервері.
Але система цифрового позначення комп’ютерів хоч зручна для техніки – незручна для набирання і запам’ятовування людьми. Тому цими ж протоколами передбачено спосіб буквеного позначення комп’ютерів. Це називається доменний спосіб.
Згідно цього способу комп’ютери позначаються так же само через крапку набором англійських букв виду ХХХХХ.ХХХХ.ХХХ.ХХ.
ХХ – це доменне ім’я першого рівня, ХХХ – другого, ХХХХ – третього і так далі.
Доменні імена першого рівня автоматично надаються кожній державі і держава повинна підтримувати його. (Тобто поставити Веб-сервер який буде відповідати за ім’я ХХ). 1 грудня 1992 р. Україна отримала свій домен UA.
Крім того такі домени мають комерційні організаціі, які займаються хостингом і продажею доменних імен (наприклад СOM , NET, GOV, EDU…)
Доменні імена другого рівня можуть собі дозволити багаті компанії або державні установи (наприклад Microsoft.com, Google.com, ukrtelecom.ua, mail.ru, amakoint.com).
Доменні імена третього рівня має кожна солідна компанія або державні міністерства (kamaz.net.ua, autokraz.com.ua, lukoil.com.ua, mon.gov.ua, minjust.gov.ua).
Ну а домени четвертого і далі рівнів надаються безкоштовно з хостингом . В цих правилах є винятки , але про це іншим разом.